Столяр будівельний; Паркетник

Столяр будівельний

Обробка деревини – одне з найперших ремесел, яке опанувала людина. Дерево -легкий, красивий і міцний матеріал, котрий легко піддається обробці, тому вироби з нього давно і надійно ввійшли у побут людей. Важко перерахувати всі сфери застосування столярних виробів, але особливо велике їх значення в будівництві, де неможливо обійтись без дерев’яних вікон, дверей, підлоги і тощо. Столярне ремесло, як правило, було сімейним надбанням і передавалося від батьків до дітей протягом кількох поколінь.

Зараз з поширенням індивідуального житлового будівництва різко виріс попит на оригінальні вироби. Праця столяра стала більш творчою, відповідальною. Застосовуються нові технології, сучасні допоміжні матеріали. Для якісного виконання своїх обов’язків столяр повинен осягнути певний рівень знань та навичок. Так, наприклад, столяр будівельний 3-го розряду повинен виконувати прості столярні роботи, обробляти деревину електрифікованим інструментом та вручну, виготовляти та встановлювати прості столярні вироби. Він повинен знати основні породи та дефекти деревини, правила застосування електрифікованого інструменту, технічні умови виробництва і приймання столярних робіт, володіти навичками роботи з електротехнікою, технічними кресленнями, виконувати норми та правила охорони та гігієни праці, виробничої санітарії; вміти виготовляти вручну та встановлювати прямолінійні столярні тяги, прямолінійні поручні простого профілю, виготовляти прямолінійні заготовки столярних виробів із застосуванням механізованого інструменту чи вручну, зачищати деталі після механічної обробки, встановлювати накладні віконні та дверні набори з припасуванням їх на місці, вирізати сучки та засмоли.

У межах професійно-кваліфікаційних вимог до столярів 2-6 розрядів потрібно знати технічні характеристики і правила регулювання деревообробних верстатів, технологічний процес виготовлення меблів та інших виробів, правила заточування і налагодження столярного інструменту, припуски і допуски на обробку, вимоги до поверхонь деталей, основні породи, властивості і дефекти деревини, властивості клеїв, види столярних з’єднань, способи ремонту, реставрації і вимоги до якості меблів, правила читання креслень. Праця столяра може бути ручною, механізованою, а при роботі в умовах промислового виробництва (завод, комбінат, фабрика) й автоматизованою.

Паркетник

Найкращим покриттям для підлоги є паркет. Сьогодні існує два основних види паркетних покриттів: поштучний паркет і збірні паркетні конструкції (паркетні дошки і щити).

Поштучний паркет — цс окремі планки зі шпунтом і гребенем на кромках і торцях. Виробництво планок поштучного паркету зводиться до двох операцій: поздовжнього фрезерування з чотирьох боків і торцювання з формуванням шпунтів і гребенів. Поздовжнє фрезерування здійснюють на чотирибічних поздовжньофрсзсрних верстатах моделей ПАРК-7, ПАРК-9. показана кінематична схема верстата ПАРК-9. Механізм різання верстата має чотири шпинделі з приводом від окремих електродвигунів через клинопасові передачі. Першою за поданням встановлена нижня горизонтальна фугувальна головка. Вертикальні головки зміщені. Перша вертикальна головка рейсмусувальна, а друга — фугувальна. Остання верхня горизонтальна головка рейсмусувальна. Призначення і види обробки. Під обробкою розуміють всі види обробки поверхні, направлені на поліпшення зовнішнього вигляду і захист підлоги з паркету від дії навколишнього середовища і експлуатаційних навантажень. Кінцева мета обробки — надати поверхні паркетної підлоги блиск, якнайповніше виявити текстуру деревини і уберегти покриття від зносу. Для підлоги з паркету застосовують прозору обробку лакофарбними матеріалами, яка відповідає естетичним і експлуатаційним вимогам, що пред’являються до паркетної підлоги. Паркетні підлоги після настилки, а також періодично, в процесі експлуатації, покривають спеціальними безбарвними або кольоровими мастиками, а також безбарвними лаками. На якість декоративно-захисного шару впливає цілий ряд чинників, основними з яких є: властивості деревини, її взаємодія з лакофарбними матеріалами; адгезія лакофарбних плівок з деревиною; підготовка поверхні підлоги.

Властивості деревини, що враховуються при обробці. Деревяне покриття підлоги всіх видів паркету завжди містить вологу, кількість якої змінюється під впливом зміни вологості і температури навколишнього повітря. В результаті зміни вологості деревина деформується — набухає або усихає. Щоб декоративно-захисний шар не розтріскувався при набуханні і не зморщувався при усиханні, до складу лакофарбних матеріалів вводять пластифікатори, які додають еластичність шару і перешкоджають його руйнуванню від дії вологи.

Деревина має капілярно-пористу будову, причому число і розміри пор залежать від породи деревини, анатомічної будови, характеру зрізу. Пори сприяють вбиранню лакофарбних матеріалів в глиб деревини, що приводить до збільшеної витрати обробних матеріалів. Деревина різнорідна по хімічному складу і містить целюлозу, геміцеллюлозу, масла, природні смоли, дубильні речовини. Це може привести до різнорідності паркетного покриття після нанесення на нього лакофарбних матеріалів, уповільненню їх сушки і появі дефектів плівки у поліефірних лаків.

Підлога — конструктивна частина будинку, призначена для сприйняття статичних і динамічних навантажень і задоволення естетичних, санітарно-гігієнічних, звукоізоляційних і теплотехнічних вимог. Покриття підлог з паркету влаштовують у приміщеннях будинків, у яких до піл пред’являють естетичні, санітарно-гігієнічні і звукоізоляційні вимоги. До таких будинків у першу чергу відносять житлові будинки, об’єкти охорони здоров’я — лікарні, санаторії, будинку відпочинку, поліклініки, шкільні і дитячі установи, об’єкти культури — театри, кінотеатри палаци культури, адміністративні й ін. Підлоги з паркету влаштовують також у приміщеннях виробничих споруджень, що призначені для постійного чи тимчасового перебування людей — конторські приміщення, щальні, гардеробні, кімнати відпочинку й ін.

Конструкції підлог залежать від типу перекриття і визначаються проектом. Підлоги з паркету влаштовують по міжповерхових чи перекриттях по грунті. Міжповерхові перекриття можуть бути залізобетонними монолітними чи збірними. У реконструюючих чи ремонтуючих будинках і спорудженнях старої будівлі міжповерхові перекриття можуть бути дерев’яними по дерев’яних чи металевих балках. Дерев’яні перекриття при реконструкції, як правило, заміняють на залізобетонні монолітні чи збірні з плит. Однак у малоповерховому будівництві, особливо в лісових районах нашої країни, зберігають традиційну конструкцію дерев’яного міжповерхового перекриття, що складається з дерев’яних балок, що спираються чи стіни колони, щитів накату із глиняним змащенням і засипанням, дерев’яних лаг і дощатий настили, що є підставою для покриття. При масовому індустріальному будівництві збірні залізобетонні перекриття виконують із плит, що можуть бути пустотними і суцільними, ребристими   і   коритоподібними.   При   цьому   в   житловому   будівництві застосовують перекриття з плит розміром на кімнату.

счетчик посещений